ДИРЕКТОР ЦЕНТРУ КУЛЬТУРНИХ ПОСЛУГ ІМ. К. РУБЧАКОВОЇ РОСТИСЛАВ КОВАЛИШЕН: «КУЛЬТУРУ ТРЕБА РОЗВИВАТИ НАВІТЬ В ЧАС ВІЙНИ, ЩОБ НАШІ ДІТИ НЕ ГРАЛИ НА БАЛАЛАЙКАХ ТА НЕ ОДЯГАЛИ КОКОШНИКИ»

Минає майже рік, як 25-річний Ростислав Ковалишен змінив рідний Кам’янець-Подільський на Чортків, очоливши Центр культурних послуг імені Катерини Рубчакової. Що вдалось зробити молодому керівнику всупереч повномасштабній війні, а також про концерти та вистави, про те, чи потрібно фінансувати культуру у такий важкий час – читайте у інтерв’ю.

Майже рік, як ви очолюєте головний заклад культури у нашій громаді – Центр культурних послуг імені Катерини Рубчакової. По-перше, як спрацювались з колективом, чи відбулись якісь кадрові зміни: звільнення, призначення?

Очолив я колектив 15 березня 2023 року. За цей час, звичайно, відбувались зміни, здебільшого приємні. По-перше, хочу зазначити, що всі без виключення наші працівники – справжні професіонали. І вони це доводять своєю працею. Для прикладу, наш колишній звукорежисер Владислав Батиров пішов на підвищення, заслуживши роботу у відомій фірмі «Шлягер», обслуговує концерти та вистави по всій Україні. Таких людей, звичайно, втрачати не хочеться, але приємно, що у нашій творчій кузні куються такі кадри. Також призначили двох людей з числа внутрішньо переміщених, зокрема новим звукорежисером став Олег Яшков з Маріуполя, а художнім керівником – Ігор Кузьменко з Чернігівщини.

Також у 2023 році були прийняті на роботу головна художниця Ольга Біленко та проектний менеджер Яків Біленко, вони родом з Київщини. Їхні проекти – це взагалі окремий вид мистецтва, це треба бачити, їхні роботи відомі на всю країну.

Ще взяли піар-менеджера – Діану Танасійчук, яка «веде» наші соціальні сторінки, висвітлює нашу діяльність, щоб на наші майбутні заходи приходило все більше і більше людей.

На базі центру також створили хореографічний колектив «Пролісок» – керівники Діана та Юрій Мостовичі. Самі місцеві, але жили в Києві і переїхали після початку великої війни.

Ви колись зазначали, що директор закладу культури – це не стільки артист, скільки менеджер. Які свої ключові управлінські рішення, які принесли результат у 2023 році можете виділити?

Думаю, усі, хто цього року були у ЦКП ім. К. Рубчакової, помітили зміни. Найважливіше, я б навіть сказав історичне рішення – нам таки вдалось зробити косметичний ремонт глядацької зали, перешити вже давно зношені стільці. Тепер сюди приємно зайти! А саме такі – позитивні – емоції повинен викликати центр культури. Також докупили деяке обладнання, щоб відповідати сучасним вимогам артистів. У підсумку ми зможемо забезпечувати місцевих людей, які направду люблять мистецтво, якісним культурним продуктом!

Після тривалої паузи до Чорткова знову почали їхати артисти, проводились виставки тощо. Як вдалось заманити до невеличкого міста популярних виконавців та скільки ЦКП заробляє на таких подіях?

Заклад має заробіток з оренди зали, але це не головне. Завдання полягає у тому, щоб у людей була можливість культурно «розвіятись», кудись піти, щось подивитись, когось послухати. Потрібно дивитись реальності в очі, ми не можемо змагатись із великими обласними центрами, де артисти можуть заробити в рази більше коштів від одного концерту. Втім, ми не здаємось. Процес перемовин із артистами, зазвичай, зовсім нелегкий. Це насправді величезна праця нашого колективу, на жаль, часто непомітна праця. Вважаю, що ми неодноразово протягом року змушували людей посміхнутись та бодай на секунду «видихнути», а це для нас якраз і є показником якості роботи.

«Якщо ми економимо на культурі, то за що ми воюємо?». Ця фраза Вінстона Черчиля, на жаль, стала актуальною і для нашої країни. Чи вважаєте ви, що навіть попри війну сфера культури повинна жити та фінансуватись?

Культура 100% повинна бути підтримана на всіх щаблях влади. Бо всі заклади культури країни працюють задля того, щоб наші діти не грали на балалайках і не ходили в кокошниках, а розвивали свою культуру, знали про що співали в Україні сто років тому, що нас вирізняє серед інших тощо. Так формується нація. Лише так, не інакше.

Ментальне здоров’я в час війни – надзвичайно важливе. Щоб люди мали можливість бодай трішки відволіктись подумки від війни, Володимир Шматько запропонував організувати благодійні вистави акторів професійного театру. Ви займались організацією цих подій. Як загалом оцінюєте цю ідею і наскільки вона «зайшла» людям?

Так, справді, міський голова запропонував чудову ідею із виставами. Чи «зайшла» ця тема людям? Відповідь очевидна – достатньо було побачити, скільки людей приходили на вистави. Часом заповнювали залу не те, що вщент, а навіть ще більше, доводилось доставляти і доставляти стільці. Саме такими якісними театральними комедіями можна, як ви кажете, відволіктись ментально хоча би на ті одну чи дві години. Це ж не «паркетний» гумор, не тікток, це світова та українська класика, де можна і посміятись, і головне – взяти для себе певну мораль. Ну і так, вистави оплачували з бюджету громади, а всі зібрані кошти передавали – а це 97 230 грн – для потреб ЗСУ благодійному фонду «Покрова Чортків».

Взагалі організація проведення вистав це дуже цікавий досвід, бо мали змогу потоваришувати із нашими колегами з Тернопільського академічного обласного українського драматичного театру ім. Т. Шевченка, Коломийського академічного обласного українського драматичного театру ім. І. Озаркевича, перейняти у них досвід, слухали їхні рекомендації.

Маю великі сподівання, що у 2024 театральні вистави професійних акторів у Чорткові продовжаться. Більше того, точно будуть спроби зробити виставу власними силами, силами артистів нашого центру. У лютому плануємо презентувати виставу для дітей.

Є ідеї відновити славетний місцевий театр ім. Карабіневича. Це, звичайно, довгий і досить фінансово затратний шлях, але головне, що є люди, закохані у театральне мистецтво, які хочуть навчатись, розвиватись у цьому напрямку, щоб дарувати містянам емоції.

Як колектив ЦКП волонтерив протягом року?

Ми дали дуже багато благодійних концертів як у межах Чортківської громади, так і в сусідніх. Розуміємо, що мистецтво – це така ж вагома зброя. Мистецтво може консолідувати людей. Люди втомлюються від війни, втомлюються від донатів, на жаль, але ж воїнам в сотні разів гірше! Тому пробували і будемо надалі пробувати різні формати культурного дозвілля, які б зацікавили людей та спонукали їх підтримувати українське військо активніше.

А на зібрані кошти відразу намагаємось закривати потреби військових. Син нашого працівника зараз воює, тож йому допомагаємо у першу чергу. Також тісно співпрацюємо із благодійним фондом «Покрова Чортків» та волонтерами Чортківської міської ради, які щомісяця їздять на передову.

А вже 15 січня розпочнеться черговий благодійний концертний тур артистів Центру культурних послуг ім. К. Рубчакової. Тож далі – обов’язково буде.

Як щодо співпраці із керівництвом громади, керівниками сфер культури, освіти, іншими підприємствами?

Я, як кам’янчанин, насправді вражений командою, яка зараз розвиває Чортків. У нас чудова співпраця і взаєморозуміння як з міським головою Володимиром Шматьком, так і з усією міською радою, управління культури та мистецтв, управлінням освіти, молоді та спорту, Чортківською мистецькою музичною школою, «Палацом дітей та юнацтва», філіями центру культурних послуг у селах громади, старостинськими округами, публічною бібліотекою, Університетом срібного віку, військовими часинами, Чортківським фаховим медичним коледжем, КП «Парковий спортивно-культурний комплекс» тощо. По-суті, у будь-якій ситуації із будь-якими людьми знаходимо точки дотику і працюємо.

2024 рік. Прогнозувати щось, напевно, неможливо. Але у будь-якого керівника повинен бути план «мінімум» та «максимум». Розкажіть про свої плани.

Ми завжди плануємо на максимум! У 2024 році плануємо все ж відродити наш локальний аматорський театр, покращувати матеріально-технічну базу, розширити співпрацю із концертними директорами та організаторами, плануємо творчі проекти із сусідніми громадами, хочемо із акторами Тернопільського театру поставити спільну виставу.

Ми в будь-якому випадку повинні орієнтуватись на потреби та запити людей. Тому вже з наступного тижня розпочнемо серію опитувань у соціальних мережах про бажаних артистів, про бажані формати заходів, які хотіли би бачити місцеві мешканці та гості. Адже варіантів багато – класичний театр, ляльковий театр, опера, концерт тощо. Але щоб це було рентабельно, щоб це було взаємовигідно для глядачів, митців та нас – потрібно досліджувати запити.

Ну, і на завершення хочеться сказати, що ми також плануємо величезний гала-концерт до дня української перемоги. Тож працюємо, донатимо, залишаємось в Україні!