СКІЛЬКИ ДЕРЖАВА ВИТРАЧАЄ КОШТІВ НА КОЖНОГО ШКОЛЯРА ЧОРТКІВСЬКОЇ ГРОМАДИ?

Освітня реформа триває. Зараз держава розподіляє кошти на утримання шкіл відповідно до кількості учнів. Простими словами – чим менше дітей у школі, тим менше коштів для її утримання виділять із державного бюджету. Держава, по суті, каже: «Хочете утримувати на третину заповнену школу? Фінансуйте її із місцевого бюджету». Втім, як показує практика, такі цифри непосильні для бюджетів громад.

Проблема низької наповнюваності класів характерна, здебільшого, для сільських шкіл. Вона обумовлена тим, що у селах проживає менша частина молодих людей і левова частина батьків, які працюють у місті, також самотужки довозять своїх дітей у міські школи.

Окрім того, суттєво вплинула на кількість дітей у школах Чортківської громади повномасштабна війна. За даними управління освіти, молоді та спорту 301 школяр навчається дистанційно, ще 240 – на екстернатній формі навчання. Практично всі із цих дітей – давно закордоном… Більше того, із шкіл громади за власною ініціативою звільнилось 53 вчителі!..

Що ж маємо у результаті? Для прикладу, візьмемо середню за наповнюваністю школу Чорткова і одну сільську: у Чортківській школі №6 вартість навчання одного учня за рік станом на сьогодні для держави складає 21 720 грн. У той же час в Скородинській – 52 030 грн! Середня ж вартість навчання одного учня у Чортківській громаді – 28 тисяч гривень.

Із цих цифр виходить так, що для вчителів школи №6 вистачає зарплати на весь календарний рік, а вчителям Скородинської школи – лише на три місяці. Через це влада громади повинна коригувати освітню субвенцію (кошти державного бюджету!), забираючи гроші у шкіл, де дітей достатньо, та віддаючи тим, де школярів мало. Відповідно гроші, які можна було використати на поповнення матеріально-технічної бази шкіл, покращення умов навчання – віддають на зарплату малокомплектним школам. Ми на рівному місці втрачаємо розвиток… А хіба це не головне?

Також, що не менш важливо, – питання справедливості. Навантаження вчителя у тій же, для прикладу, школі №6, де у класі 20+ учнів, не можна порівнювати із навантаженням у Скородинській школі, де у класі може бути 3-6 дитини. А заробітну плату держава платить однакову педагогам і однієї, і іншої школи.

Зауважимо, що держава у рамках освітньої субвенції дає кошти виключно на заробітну плату педагогічних працівників (зарплата, премія, надбавка). У свою чергу зарплата НЕпедагогічних працівників шкіл, вартість електроенергії, опалення, придбання предметів, матеріалів, обладнання, інвентарю, продуктів харчування, медикаментів, ремонтні роботи – це все лягає на бюджет громади. Якщо говорити мовою цифр, то у 2022 році з бюджету громади на вищеперелічене витратили 10 млн 950 тис. грн.

Аналізуючи вартість навчання одного учня у школах громади, маємо таку картину:

Чортківська гімназія №3 ім. Р. Ільяшенка – 25 403 грн (всього учнів – 353);

Чортківська гімназія імені Маркіяна Шашкевича – 18 983 грн (учнів – 597);

Чортківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №2 – 20 684 грн (учнів – 403);

Чортківська загальноосвітня школа I-III ступенів №5 – 17 054 грн (учнів – 912);

Чортківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №6 – 21 720 грн (учнів – 273);

Чортківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №7 – 19 814 грн (учнів – 460);

Білівська опорна школа – 25 059 грн (учнів – 199);

Горішньовигнанський навчально-виховний комплекс – 35 846 грн (учнів – 106);

Росохацька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – 28 557 грн (учнів – 144);

Бичківська школа – 43 410 грн (учнів – 74);

Скородинська школа – 52 030 грн (учнів – 52).

Процес оптимізації навчальних закладів у громадах складний, але дуже важливий. Школа – це не порожня будівля, це у першу чергу діти, їхня соціалізація та якісний навчальний процес. У якому випадку дитина отримуватиме кращі освітні послуги: коли у класі двоє дітей, чи коли поруч із нею ще 20 учнів, є здорова конкуренція, є обладнані тематичні класи (фізичний, хімічний тощо)?.. Держава веде до того, що нерозумно утримувати майже порожню будівлю школи, і у цьому є раціональне зерно. Втім, варто зауважити, що оптимізація жодним чином не може торкнутись початкової школи, яка обов’язково повинна бути у кожному селі громади.

Ми віддаємо дітей в школу заради знань, проте в школах існує і більш глибока програма, якої немає на сайті Міністерства освіти і науки – програма адаптації дітей до соціуму. І тут все залежить від безпосередніх умов, у яких перебуває дитина. Учень вчиться взаємодіяти у команді, знаходить товаришів, бачить успішні приклади, які наслідує, на основі яких навчається і розвивається. Тому не сліз недооцінювати момент соціалізації, це архіважливо!

Довезення дітей до школи автобусом – це нормальна практика Європи та усього світу. У тих же Сполучених Штатах Америки це діє давним-давно. Суть ж не у близькості навчального закладу до домівки учня, а в тому, щоб він отримав якомога більше користі та знань від освітнього процесу. Тому держава зараз заохочує створення опорних шкіл, виділяючи кошти на таким школам на будівництво нових харчоблоків, захисних укриттів, безкоштовно передає шкільні автобуси і т.д.

Слід зрозуміти ситуацію і добре розібратись у ній, відкинувши всі емоції. Реформа освіти – це не про закриття шкіл, це організація освітнього процесу таким чином, щоб у дитини було все для повноцінного навчання: однокласники, наочність, достатній рівень комп’ютеризації, ремонти у приміщеннях і багато-багато іншого.