«ЯК ЦЕ – НАПИСАТИ КРАЄЗНАВЧУ КНИГУ? ВОНА ЯК КРАСИВА ЖІНКА: ВИМАГАЄ БАГАТО УВАГИ І ЩЕ БІЛЬШЕ ГРОШЕЙ». Петро Федоришин представив третій том історії Чорткова

Чорткову – 500 років. Скільки це – багато чи мало? Відповідь на це запитання точно може дати відомий журналіст, редактор, педагог, письменник, уродженець села Біла Петро Федоришин, який виклав на папір всі п’ять століть насиченої, важкої, часом кривавої історії Чорткова. Три томи, понад три тисячі сторінок документів, світлин, розповідей про людей, які творили славне місто над Серетом. Вчора Петро Степанович у парку культури та відпочинку ім. І.Франка презентував третю – заключну – «Біблію Чорткова». Книга отримала назву «У круговерті часу» та описує історію міста з 1918 по 1991 роки.

Цього разу презентація книги відбувалась у зовсім іншому, оригінальному форматі. Якщо попередні два рази автор на власний розсуд розповідав найцікавіші моменти із книги, поступово привідкриваючи завісу таємничості раніше невідомих сторінок історії міста, то тепер всі гості мали змогу постійно бути дотичними до презентації та навіть перевірити власні знання про рідне місто.

Спершу Петро Степанович зіграв у «Колесо фортуни», даючи короткі відповіді на цікаві запитання. Наводимо декілька із них.

– Як Людвіг Носс впливав, щоб на початку ХХ ст. у Чортків так активно заходили інвестиції, що спричинило будівельний бум? Все просто – він роздавав землі євреям, а вони вже робили інвестиції. При цьому до державної казни коштів надходило дуже мало.

– Чи правда те, що пісню «Ой, у лузі червона калина…» вперше виконали у Чорткові? Одні джерела твердять, що це правда. Інші ж кажуть, що вперше її заспівали у Коломиї.

– Найбільш знакова будівля Чорткова за всі його 500 років? На жаль, до теперішніх днів вона не збереглась. Це палац Садовських, який знаходився на території сучасного Собору Петра і Павла та пожежної частини.

– Є чутки, що у Домініканському костелі Чорткова свого часу був музей атеїзму, це правда? Жодних документів, що підтверджували б таку теорію автор не зустрічав.

Згодом свої знання історії Чорткова мали змогу перевірити гості презентації завдяки онлайн-вікторині Kahoot. 16 різноманітних питань, на які треба було не лише правильно дати відповіді, а ще й швидко – і ось, маємо трьох переможців, які отримують цінні призи та подарунки.

Самій книзі автор приділив небагато часу, адже як можна коротко переповісти те, що написано на 1150 сторінках? Петро Степанович шкодує, що так і не зміг знайти у архівах так звані записки Чортківського магістрату, це своєрідний щоденник міста. Знає напевно, що вони були, передавались із рук у руки, згідно з архівними даними, а потім – немов розчинились у повітрі.

Каже, що якщо аналізувати всі три книги, то найбільше часу витратив на дослідження біографії та діяльності Людвіга Носса, якого автор називає найвизначнішою постаттю 500-літньої історії Чорткова. На жаль, так і не вдалось відшукати його фото, бо медичний університет, у котрому навчався Носс, почав фотографувати на пам’ять своїх випускників через два роки після випуску Людвіга.

Петро Федоришин порівнює кожну свою книгу із трилогії з докторськими дисертаціями!.. «Як це – написати краєзнавчу книгу? Вона як красива жінка: вимагає багато уваги і ще більше грошей», – жартує автор.

«Ще працюючи над першим томом трилогії, вирішив створити окрему книгу для себе, куди б ввійшли цікаві епізоди з історії Чорткова чи пікантні моменти з життя окремих постатей, які не помістилися до основної збірки, однак заслуговують на те, щоб про них пам`ятали, – каже Петро Степанович. – Ця книга є всього в одному екземплярі й вона буде виставлена на аукціоні в часі відзначення 500-річного ювілею Чорткова. Для того, щоб можна було її зручно читати, зробив спеціальну дерев`яну підставку, де поєдналося дві культури – українська з класичним орнаментом та європейська, що ґрунтується на античності, з Хроносом-годинником, атлантами тощо. І хто її читатиме, матиме змогу зупинити час, не хвилюючись, що старітиме в ці хвилини”.

А також Петро Федоришин подарував директорці Чортківської гімназії ім. М.Шашкевича Наталії Великоборець цілих 5 томів історії гімназії, які йому вдалось віднайти у багатьох архівах!