ЯК ДВОЄ ЧЕРНІГІВЦІВ ТРИ МІСЯЦІ ЧОРТКОВУ У ЧАС ВІЙНИ ДОПОМАГАЛИ

Погодьтесь, війна вплинула на кожного з нас. На кожного по-різному. Хтось не витримує морально, по комусь російське вторгнення боляче вдарило фінансово, багатьом довелось покинути все, взяти до рук зброю та вступати до лав ЗСУ, а мільйони людей взагалі були змушені залишити свої домівки та шукати місце, де слід починати жити заново. Попри це, всі українці як ніколи єдині та як ніколи усвідомлюють важливість свого внеску у спільну перемогу.

Ця історія – про двох вимушених переселенців із Чернігова – Юрія Трофіменка та Юрія Усовича. Вони, як і десятки тисяч чернігівців, були змушені шукати прихистку на мирній землі. Але молоді чоловіки не розгубились. Переконавшись, що їхні сім’ї у безпеці та їм нічого не загрожує, пішли до міського голови Чорткова та напряму запитали: «Чим ми можемо вам допомогти?». Так все і розпочалось.

Чоловіки належать до громадської організації «Центр гуманістичних технологій «Ахалар». Займаються неформальною освітою для дорослих та розвитком громад вже понад 10 років. Працюють із різними донорськими організаціями, готують грантові заявки як на національні, так і закордонні проекти.

Цим же почали займатись і у Чорткові: «Написали у вайбер-чат «Чортків єднає», де вже сотні таких як ми – вимушених переселенців. Запропонували зібратись у стінах міської ради тим, хто готовий вкласти частинку себе у місто, яке їх гостинно прийняло. Зустрілись, з’явились напрацювання. До слова, спільними проектами займались і з сусідньою Копичинецькою громадою, де зосередилось теж чимало активних людей. Один із наших спільних проектів досі чекає на свою долю, десь днями має бути результат – виграли ми чи ні».

Перші результати роботи чоловіків не забарились. «Вдалось залучити кошти на ремонти у гуртожитку Чортківської школи-інтернату, де проживатимуть переселенці, від наших партнерів, громадської організації Восток SOS. Ми розповіли їм про ідею гуртожитку, про те, що його реконструкцію підтримує місцева влада, про кількість переселенців, які знайшли прихисток у Чорткові і т.д. Як результат – вони вже профінансували роботи на 300 тисяч гривень, і це ще далеко не кінець. Можна залучити і цілий мільйон», – фактично в унісон розповідають двоє Юріїв.

Також відразу після початку повномасштабного вторгнення росії до чоловіків та їхньої організації написали колеги із польського міста Цешин, цікавились, чим можуть допомогти, що зробити. «Ще тоді вони пропонували допомогу нашому Чернігову, але нам там, під обстрілами, взагалі було не до цього. А вже коли приїхали до Чорткова, вбулись, знову вийшли на контакт із ними», – каже Юрій Трофіменко.

Поляки з Цешина пропонують два види співпраці. Вони готові надсилати гуманітарну допомогу до Чорткова для потреб вимушених переселенців та наших військовослужбовців, а також запропонували стати містами-побратимами. Перша вантажівка із допомогою приїде до нашого міста вже найближчим часом. Також невдовзі розпочнуться консультації щодо побратимства між містами.

«Найприємніше, що ми поїдемо, а добрі справи ще прибуватимуть і прибуватимуть до Чорткова. Хтозна, можливо, це стане ще однією причиною повернутись до Чорткова. Хоча повернемось ми сюди обов’язково за будь-яких умов, бо тут є енергія», – кажуть чоловіки.

Окрім того, по вихідних Юрій Трофіменко та Юрій Усович організовували тілесно-рухові практики для відновлення життєвого ресурсу як для вимушених переселенців, так і для місцевих жителів. «Коли людина у травмі, вона не може нормально мислити, вона не відчуває свого тіла, не відчуває своїх потреб. Ми намагались допомогти людям сконтактувати із собою через дихання, через різні вправи. Допомагали їм повернутись до себе, так би мовити», – ділиться із нами Юрій Трофіменко.

«У нас є такий стереотип – «де ти, а де мер?», типу це якась недосяжна персона. І будучи в підвалах чернігівських будинків, обдумували, куди ж поїхати. Коли мова пішла про Чортків, один із наших місцевих волонтерів почав дуже гарно відгукуватись про вашого міського голову. І ми зовсім не розчарувались, коли приїхали сюди на місце. Ми без проблем зустрілись, порозмовляли, знайшли спільні інтереси. Також колектив міської ради відразу здивував. Ви щоранку в 9 годині молитесь за мир, за перемогу та гімн співаєте. Я ще такого ніде не бачив», – зізнається Юрій Усович.

На запитання, чи не бояться повертатись до рідного Чернігова, відповідають: «Ну… Ми вже знаємо, як діяти в різних ситуаціях. Знаємо по звуку, що летить і приблизно куди. Знаємо на що здатна наша армія. Зрештою, хто буде відбудовувати Чернігів, як не самі чернігівці?».

Вже завтра, 16 червня, чоловіки поїдуть до рідного Чернігова, де намагатимуться відновити те життя, яке було у них до 24 лютого. Намагатимуться залучати свої можливості, своїх знайомих, свої знання задля швидкої відбудови міста. Вони щиро сподіваються, що до Чернігова, який шалено опустів за час війни, повернуться усі рідні місту люди.

І нехай так і буде!

Чортківська міська рада від імені усієї громади щиро дякує Юрію Трофіменку та Юрію Усовичу за всі ті добрі справи, до котрих вони долучались. Сподіваємось, ваші життєві шляхи ще не раз перетнуться із Чортковом!